Для Вас, батьки!

Організація харчування дошкільників улітку

Щоб забезпечити в літній сезон дитину необхідною кількістю вітамінів і мінеральних речовин не забувайте включати в меню дитячого харчування свіжі овочі, ягоди та фрукти.

Не слід забувати про такі продукти харчування, як зелень петрушки, кропу, щавель, кропиву. Раннім літом корисно готувати борщ зі щавлю, омлет з кропивою.

Молоде зелене бадилля буряка та моркви можна використовувати для приготування супів, борщів.

Особливе значення має вміст у дитячому раціоні солей кальцію, фосфору та заліза. Ці мінеральні речовини містяться в молочних продуктах, м’ясі, рибі, яйцях, вівсяній крупі, овочах.

Основними джерелами йоду є такі продукти: морська риба, морська капуста, яйця, зернові (крупи, особливо вівсяна), горох, молочнокислі продукти, горіхи(особливо кедрові).

На вітамін С особливо багаті плоди шипшини, горіхи, чорна смородина, зелень салату, шпинату, кропу, петрушки, зелена цибуля, а також яблука, садова і лісова суниця, малина, агрус, свіжа капуста, солодкий болгарський перець, помідори, редис, зелений горошок.

Вітамін А, який потрібен для процесів росту організму в активній формі, міститься лише в продуктах тваринного походження ( печінці, рибі, сирі, жовтках яєць, молоці). В цих продуктах також міститься і вітамі Д, який має виключне значення для життєдіяльності дитячого організму.

Вітамін В1, який стимулює нервову та м’зову діяльність, забезпечує нормальний тонус органів травлення міститься в м’ясі, печінці, яйцях, житньому та пшеничному хлібі грубого помолу, гречаній та вівсяній крупі, бобових, дріжджах. Вітамін В2, який має велике значення для синтезу гемоглобіну крові міститься у м’ясі, молоці, твердому сирі, печінці, крупах, яєчному жовтку, моркві, горосі, меді, дріжджах. Джерелом вітаміну В6 є пекарські дріжджі, проросле насіння, пшеничні та рисові висівки, печінка, м’ясо, риба.

Організація харчування для підняття гемоглобіну

Для заповнення невеликого недоліку заліза у дитини можна правильно підбирати продукти для щоденного раціону. Обов'язково слід включати в меню антонівські яблука, гречку, яловичину, телятину, яловичу печінку. У свинині і курці також міститься залізо, але в набагато менших кількостях. Багато заліза в зелені - салат, петрушка, кріп, базилік, селера - на тільки корисні, але і стимулюють апетит і травлення. Можна додати в салат листя кульбаби, в чай - мелісу.

Але не варто забувати про фізичну активність на свіжому повітрі для того, щоб організм насичується киснем.

Морква для лікування недокрів'я

Рекомендується при перших симптомах недокрів'я вранці натщесерце є натерту на дрібній тертці моркву, змішуючи її зі сметаною або рослинним маслом.

Вживання свіжих соків - відмінний засіб для підняття гемоглобіну.

Застосовують буряковий, морквяний, яблучний сік, як окремо, так і змішуючи їх у різних пропорціях.

Допоможуть впоратися з проблемою і такі народні засоби:

• очищені волоські горіхи (1ст) сира гречка (1ст) перемолоти на м'ясорубці або на кавомолці і вживати щодня по 1-2 ст. ложці;

• родзинки, курага, мед, горіхи - все перемолоти і перемішати, залити медом. Приймати по кілька столових ложок в день. Даний засіб не тільки підвищує рівень гемоглобіну, а й забезпечить організм людини всіма необхідними вітамінами і мінералами;

чорнослив, курага, горіх волоський, родзинки, лимон - все перемолоти, змішати з медом і їсти , як десерт. Можна додати сік алое. З особливою увагою треба поставитися до зниження рівня гемоглобіну у дітей 1,5 – 2 років. Слід пам'ятати, що їм не слід приймати будь-які засоби, включаючи і народні, без консультації лікаря.

Але, все одно, хоч народні засоби і нешкідливі, плануючи їх застосування, порадьтеся зі своїм лікуючим лікарем, може він скоректує процес лікування або запропонує свої перевірені засоби.

Харчові отруєння

Влітку мало хто з батьків утримується від спокуси напоїти малюка парним молоком або пригостити його немитими ягодами з саду, овочами з городу. Парне молоко дуже шкідливо для маленьких дітей, оскільки на відміну від молока, що пройшло теплову обробку і стерильно запаковано, воно може викликати не тільки кишкові розлади, а й інфекційні захворювання. Такі ягоди, як полуницю, малину та суницю необхідно мити особливо ретельно. Немита чи погано промита зелень "зі свого городу" може привести до розвитку у дитини ієрсиниоза, відомого також під назвою "псевдотуберкульозу" або "мишачої лихоманки". Навіть звичайні для дитини продукти харчування в спекотну пору року швидко псуються, а термін їх зберігання скорочується. Неприпустимо поїти дитину сирою водою, навіть джерельною або після очищення через фільтр.
Як уникнути харчового отруєння

Мийте руки до і після того, як доторкнулися до їжі

Гарячу їжу слід розігрівати й подавати в гарячому вигляді. Готуйте м'ясо і молочні продукти при температурі не нижче 70 градусів

Швидкопсувні продукти можна тримати при кімнатній температурі (близько 20 градусів) не більше 2-х годин

Якщо у спеку ви вирушили на пікнік, то час зберігання продуктів знижується до однієї години

Після зіткнення з сирим м'ясом посуд необхідно вимити самим ретельним чином, а обробну дошку краще відтерти жорсткою губкою

Під час приготування і розігрівання їжі в мікрохвильовій печі періодично помішуйте її або пробуйте, взявши продукт з різних місць, тому що температура в мікрохвильовій печі розподіляється недостатньо рівномірно

Перегрітий автомобіль перетворюється на справжній інкубатор мікробів. Продукти можна тримати в машині не довше, ніж час танення морозива

 "Як підготувати дитину до дитячого садка"

Прихід у дитячий садок - перший серйозний етап соціального життя дитини. Досі вона спілкувалась тільки з членами родини, приятелями - сусідами або з тими, кого дорослі запрошували у дім. І от - багато незнайомих облич, нова обстановка... У дитячих садках працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив, адаптувати його до нових умов. У принципі, якщо мати в силу обставин змушена буде залишити дитину на цілий день - великої біди не станеться. Проте краще, звичайно, поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками, побудьте неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно, лагідно скажіть їй, що вам треба йти, що невдовзі ви прийдете по неї й заберете додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину. Спершу залиште її в садку на кілька годин, потім - на півдня. Невдовзі все ввійде в належний ритм. Різноманітні іграшки, можливість гратись з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними. А для цього дамо батькам кілька практичних порад.

Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім'ї, як і навички гігієни.
Батьків часто турбує, як одягати дитину для дитсадка. Насамперед так, щоб їй було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухів дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатись і одягатися. Привчіть дитину правильно застібати пальтечко, вміло поводитися зі "змійкою", одягати шапку, знімати і взувати черевики (хай взуття буде досить просте, аби дитині не доводилося вибиватися із сил, стягуючи його з ніг). Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути трплячим - нехай учиться самостійності, дорослішає. Перетворіть цю "процедуру" на цікаву гру.

Дитина ще вдома повинна привчатись втішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем, клеєм, іншими предметами. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмись інтересами. У великих сім'ях взаємини між братами і сестрами допомагають малюку домовитись з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добре також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це не лише збагатити дітей новими знаннями та уявленнями, а й зробити їх комунікабельними.

Батьки і вихователі - перші впроваджувачі рідної української мови в душу і розум дитини. Якщо дорослі спілкуються з дітьми чистою, барвистою мовою, вона обов'язково перейме їхній стиль. Але так само переймає вона й суржик, грубі висловлювання, жоргонізми. Пильнуйте себе!

Проте самого наслідування дорослих і запам'ятовування замало для оволодіння вмінням говорити правильно і красиво. Потрібна цілеспрямована робота над розвитком усного мовлення. Це важливо й у тому ракурсі, що в саду дитині часто доводиться розповідати про поїздки, мандрі, які вона здійснила з батьками, про те, що вона бачила, чула і робила. І такого мистецтва розповіді теж треба навчити ще до вступу у дошкільний заклад. Нехай дитина розповідає татку з мамою про те, що бачила у дворі, парку, зоопарку, музеї тощо. Привчившись правильно висловлювати свої думки і вільно оповідати про цікаві для неї події, маля в подальшому убезпечиться від комплексу "мовчальника".

Диференціювання дітей на таких, для кого природним є російське, українське чи мішане мовлення - основний методичний підхід до оволодіння спорідненою мовою. Якщо маля виховується в російськомовній сім'ї, у нього довше формується механізм іншої мови. Тут зразкова українська мова у дорослих особливо важлива. Утім, удосконалення рідної мови потребують і діти з українськомовних сімей. На них спирається вихователь, використовуючи в різних ситуаціях їхні природні можливості й залучаючи до спілкування з однолітками рідною мовою.

Ще один важливий аспект: батькам належить знати стадії росту і розвитку дошкільників, а також їх індивідуальні особливості. Ріст і розвиток дитини - складний процес, одним з компонентів якого є формування рухів. Кожен віковий період - це активне оволодіння дитиною певними руховими діями. На час приходу в дитсадок малюк, як правило, начається бігати, стрибати, вилазити на висоту, підлізати під предметами тощо. Втім, здатності дітей на третьому році життя це однакові. По-перше, через те, що ставлення до фізкультури в різних сім'ях вельми відмінне. Одні батьки дають дитині рухову волю - тоді вона природно реалізує свої можливості, інші стримують рухову ініціативу, через що маля, бува суттєво відстає від однолітків у дитячому садку. Втім, ніколи не пізно надолужувати своє дитя в "спортивні невдахи". Регулярні фізкультурні заняття в дитсадку підтягнуть хлопчика чи дівчинку до належного вікового розвитку рухів. А такі самі регулярні заняття вдома допоможуть дошкільняті полюбити фізкультуру всерйоз і надовго.

 

•  "Як провести вихідні дні"

• Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні. 
Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?
По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".
Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

 

"Граємось вдома"

Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислення. Не обов'язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.
Сірники, ватяні палички, гудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.
Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.
Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати гудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати гудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть гудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.

Ігри із сірниками

Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.
Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.

Утримай сірники.

Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями.
Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями. потім четвертий - двома безіменники. І, нарешті, п'ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залиш.

Сірникова картина.

Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями). Скільки сірників?
Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число.
Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість. 

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.

Де мій гудзичок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящичи в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою гудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його гудзик. Місце, куди цуценя кладе гудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини.

Ложки, чашки, миски, сковорідки

Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А бітькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтність різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!
Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - гудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо. Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.
Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрасна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри.
Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, гудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипти крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно. 

   Пам’ятка для батьків

ЯК ПОЛІПШИТИ АПЕТИТ ДИТИНИ?

 Дії задля поліпшення апетиту дитини

 Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, таке розташування призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою, від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини, зокрема бажання їсти.

 Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дитині. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм рухів.

 Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їсть дитина, не має бути душно чи жарко, адже це знижує апетит.

 Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

  Під час годування дитини слід уникати негативних емоцій та неприємних розмов.

 Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжімає бути спокійною та приємною.

 Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не плямкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дитини і її ставленні до харчування.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ РОЗВИТОК ДИТИНИ ?

 Любіть свою дитину такою, якою вона є. Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. У кожноїдитини свій темп і час осягнення та становлення.

 Не залишайте дитину напризволяще. Повноцінний розвиток дитини можливий лише за активноїучасті близьких дорослих у її щоденних справах. Пам’ятайте, що батьки більше навчають дитину власним прикладом, ніж нотаціями.

Підтримуйте прагнення дитини робити щось самостійно. Помічайте та схвалюйте кожну таку спробу. Залучайте дитину до хатніх справ, враховуючи її вік та можливості. Не варто обмежувати її інтереси та діяльність лише дитячим «світом».

 Створюйте предметно-ігрове середовище відповідно до віку дитини, однак пам’ятайте, що іграшки мають пробуджувати допитливість.

 Слідкуйте за інтонацією та силою свого голосу, коли звертаєтеся до дитини. Коли на дитину кричать, вона дуже швидко «затуляє вушка», однак довго пам’ятає, що батьки на неї кричали чисварилися, а отже, образили її.

Пам’ятайте, що процес психічного розвитку є процесом закономірним, а тому не закінчиться за чиїмось бажанням. Не поспішайте: жоден із вікових періодів не можна оминути чи подолати прискорено, адже на кожному з них дитина має оволодіти певними знаннями та вміннями.

Під час сприяння розвиткові дитини враховуйте його провідний напрям на кожному з вікових етапів. Зокрема, провідними під час розвитку дитини в ранньому віці є:

становлення предметної діяльності; розвиток сприймання;

розвиток мовлення; виокремлення Я.

 Ставтеся поважно до уподобань дитини. Не вирішуйте за дитину. Надайте їй можливість спробувати якомога більше видів діяльності, у дитини має бути право вибору.

ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ

Зазвичай батьки починають замислюватися про самостійність своєї дитини, коли вона починає ходити до школи. Проте починати виховувати цю якість потрібно набагато раніше - і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти. Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різною, залежно від віку дитини. Зазвичай, самостійність розуміють приблизно так: «це вміння людини особисто, без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям», «це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки » тощо. Але всі ці визначення практично не застосовні до маленьких дітей - 2-3-х років або до дошкільнят, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності. Прийнятно використовувати наступне визначення самостійності: «це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих». Фахівці визначають самостійність таким чином: вміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставинах; вміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого; вміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності; вміння усвідомлено діяти в нових умовах (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне планування, отримати результат); вміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності; вміння переносити відомі способи дій в нові умови. Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес досить рано. Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цієї найважливішої людської якості. Етапи становлення Перш за все, це ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій. Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці вона все хоче робити самостійно, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки. До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини. Як бачимо, передумови розвитку самостійності складаються в ранньому віці, однак лише починаючи з дошкільного віку, вона набуває системність і може розглядатися як особлива особистісна якість, а не просто як епізодична характеристика дитячої поведінки.

 Рекомендації:

1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчився, наприклад, одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не забруднивши одяг і все навколо. Але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.

 2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай дитина вчиться осягати якісь речі самостійно і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що являє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її від цього, навіть якщо вона не просить про це.

 3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!». Важливо не перешкоджати їй в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати її спроби до самостійних дій. Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т.д. Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче помити підлогу, - дайте відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за дитиною калюжі, що утворилися в результаті праці, але зате у неї будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче попрати свій носовичок? Дозвольте зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати , адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань її невмілі спроби. Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним. Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти повірити в те, що у неї обов'язково все вийде.

Дошкільний вік.  У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні одягне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Їй потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей вона може вибрати те , що більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її вибір. . Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити дитину до думки, що для неї, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і вона повинна їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне до її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменший малюк 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в змозі прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомога у сервіровці обіднього столу (розкласти серветки, столові прибори, поставити хліб) допомога у догляді за домашнім вихованцем тощо. 3. Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності).

 4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самому собі заняття і якийсь час займатися чимось, не залучаючи до цього дорослих. 5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, найчастіше , гіперопіка дитини і повне усунення від практичних дій.

 КУЛЬТУРА ХАРЧУВАННЯ З САМОГО МАЛКУ

Починайте з себе. Немає ліпшого способу сформувати або скорегувати звички дитини, ніж демонструвати бажану модель харчової поведінки на особистому прикладі. Пам’ятайте, що дитина повторює за батьками все, що бачить. Критичне мислення й усвідомлений підхід до харчування сформується протягом підліткового віку, однак до цього часу дитина ризикує набути стійку залежність від солодкої, жирної або калорійної їжі.

Дотримуйтеся режиму харчування. Дієтологи рекомендують розділяти прийоми їжі на 4–6 разів. Перерва між прийомами їжі для дитини не має перевищувати 4 год., бо в такому разі організм не отримує сигналу накопичувати поживні речовини «про запас» і ефективно витрачає енергію. Наскільки суворим буде режим харчування залежить від індивідуальних особливостей дитини, її самопочуття і сімейних обставин. Проте надмірна увага до часу вживання їжі може призвести до додаткової стривоженості та занепокоєння, що негативно впливає на апетит й ефективність засвоєння їжі.

Подавайте їжу в призначеному для цього місці. Зазвичай вживання їжі в домашніх умовах відбувається на кухні, де є стіл, стільці тощо. Однак у деяких родинах заведено накривати стіл у вітальні, при цьому використовувати столовий текстиль, вишуканий посуд і прибори. Також є сім’ї, які збираються поїсти у вітальні, але не заради естетики спільного прийому їжі, а щоб влаштуватися біля телевізора. Відповідно, від ставлення сім’ї до прийому їжі й залежать харчові звички дитини.

 Урізноманітнюйте раціон дитини. Не кожна сім’я може придбати дорогі сорти м’яса та риби. Проте всі мають змогу чергувати продукти харчування, доступні для будь-якого сімейного бюджету: м’ясо куряче й яловиче, рибу хек і мерлузу, субпродукти і морепродукти. Не готуйте часто для дитини одну її улюблену страву, ліпше запропонуйте спробувати щось нове. Також обговорюйте структуру страви, її консистенцію, колір, аромат, історію та географію поширення. Усе це разом із вживанням їжі розширить словниковий запас і ерудицію дитини.

 Подавайте страви та сервіруйте стіл естетично. Привабливо прикрашена ароматна страва в десятки разів інтенсивніше стимулює зони головного мозку, що активують механізми травлення. Оригінальність подачі може вмотивувати дитину спробувати новий продукт. Дозволяйте диниті брати участь в оформленні страв, адже це поліпшує естетичний смак і є виявом турботи про тих, для кого готують їжу.

 Надайте дитині можливість самій визначати улюблені страви. Часто дитина змушена дотримуватися харчових звичок батьків і не має вибору. Наприклад, можливо їй і смакувала б гречана каша, але тато демонструє до цієї страви відверту відразу. Навряд чи після негативного коментаря дитина поставиться до каші неупереджено. Тому дайте дитині змогу самостійно робити вибір, прислухатися до власних уподобань. Вона має відчувати, що її думку та бажання враховують. У такому разі дитина почне поважати та сприймати вподобання інших людей, відстоювати власні погляди. Пропозицію вибору формулюйте на основі додаткової альтернативи, коли основна страва є незмінною. Наприклад, кисломолочний сир — основна страва, а дитина може обрати ягоди або фрукти, які до нього додадуть. Інший приклад — дитина самостійно вирішує, в якому вигляді їстиме картоплю: пюре або шматочками.

 Не перегодовуйте дитину. Кладіть на тарілку невелику порцію їжі. Якщо дитина відчує, що ще голодна, вона попросить добавку. Так вона навчиться самостійно визначати міру ситості. Якщо ж на тарілці залишається їжа, а дитина відмовляється доїсти, то не варто змушувати її. Навіть якщо запасу з’їдених продуктів не вистачить для тривалого забезпечення ситості, ліпше дозвольте дитині самостійно регулювати цей процес. Зрештою вона набуде досвіду ефективного накопичення необхідної кількості енергії. Такий стиль харчового виховання вимагає відсутності вдома печива і цукерок, якими дитина може швидко поповнити запас калорій.

 Обговорюйте корисні та шкідливі властивості продуктів харчування. Дитина вивчає навколишній світ через спілкування з батьками. Якщо дитина має змогу ставити запитання, чути відповіді й роздуми авторитетних дорослих, якщо дорослі стимулюють формування її власного критичного ставлення до різних запитань і тем, то на дитину не вплине ні «зомбування» рекламою, ні маніпулювання маркетингових технологій.

 Не перетворюйте їжу на винагороду. «Солодкі» заохочення можуть стати одним із каменів спотикання під час формування здорових харчових звичок. Дитина має отримувати солодощі разом з іншими стравами як невід’ємну частину свого раціону, а не як винагороду за особливі заслуги чи для відволікання від пустощів. Демонструйте дитині шанобливе ставлення до їжі і до тих, хто її приготував, та не створюйте культ їжі.

 Формуйте адекватну харчову поведінку дитини методом гри. Для цього підходить формат рольової гри, зокрема в «Кухаря» або в «Кафе», а також продуктивні види діяльності — малювання, ліплення тощо, тематичні інтерактивні бесіди з переглядом фото- і відеоматеріалів.

 Хваліть дитину. Не забувайте заохочувати дитину похвалою навіть за незначне поліпшення її харчової поведінки. Підбадьорливе слово, на відміну від солодкої цукерки, потішить і зігріє душу дитини, при цьому збереже її тіло здоровим.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ НАВЧИТИСЯ ОДЯГАТИСЬ

Вчити дітей одягатися самостійно треба досягши дворічного віку, коли дитина зможе скидати шкарпетки чи сорочечку, а в трирічному віці більшість дітей одягаються самотужки. Ви можете заохотити до цієї незалежності, купивши одяг, з яким легко впоратися, і дозволивши малюкові одягатися і роздягатися, наскільки його вистачить.

 Як допомогти:

· Дайте дитині досить часу; якщо Ви не поспішаєте, то не будете дуже роздратовані її повільністю.

· Покладіть одяг у тому порядку, в якому дитина повинна його одягти.

· Купіть штани чи спіднички з еластичним поясом. Ніколи не одягайте хлопчика дошкільного віку в штани з застібкою-блискавкою: він може прищемитися.

· Вибирайте одяг з великими ґудзиками і защібками.

· Навчіть дитину застібати ґудзики знизу догори.

· Попросіть її вибрати “улюблену” ногу і позначте черевик, щоб вона могла правильно взуватися.

· Уникайте курток з замками, що розщіпаються в обидва боки.

· Та якщо потрібна Ваша допомога, то перетворіть це в гру: грайте у піжмурки, одягаючи вбрання через голову.

· Якщо дитина одяглась, то нехай залишається як є, навіть якщо вона має неохайний вигляд.

 Вибір взуття

Для малюків найкраще вчитися ходити босоніж. Це добре для рівноваги і формування нормальної ступні. Коли дитина починає виходити надвір, то їй звичайно потрібне взуття, але навіть тоді дозволяйте їй ходити босоніж скільки хоче. Взуття потрібне лише для захисту ніг, а не для підтримки, - це робитимуть м’язи. Купуйте взуття за допомогою спеціаліста, який виміряє довжину і повноту ступні. Перевіряйте розмір ступні що три місяці.

«Яке взуття шукати для дитини?»

· Закриті сандалі із застібкою. Відстань між великим пальцем і носком черевика повинна бути 0,5-1,25 см - не більше і не менше. Широкі носки забезпечать вільний рух пальців всередині.

· Сандалі з відкритими носиками. Застібка не повинна стискати ступню. Ваша дитина легко упорається з пряжками. Рубці повинні бути акуратними, щоб не натирати дитині шкіру ніг.

Будь-яке шкіряне чи полотняне взуття забезпечить зручність, якщо добре виміряна довжина і ширина ступні дитини. Ви можете помітити, що дешеве взуття (полотняні кросівки) практично не має половинних розмірів і різної повноти. Це стосується і високих гумових чобіт, однак вони потрібні для прогулянки у вологу погоду. Купіть їх більшими на розмір, проте підберіть устілку.

 

ЦІКАВА МАТЕМАТИКА ВДОМА

Ø Рецепти вивчення математики на кухні

Викликати в дитини інтерес до «цариці наук», навчити мислити логічно й практично можна вже в дошкільному віці. Головне, обрати для цього цікавий спосіб та незвичайне розвивальне середовище - скажімо, кухню.

Чи доводилося вам спостерігати за процесом приготування кулінарного шедевра з ... піску, камінців, квіточок, трави тощо? Можливо, ви й самі можете пригадати ті неповторні відчуття таїни куховаріння, коли в дитинстві, розмішуючи в іграшковій каструльці суп із кульбабок, міркували: скільки ж солі покласти. Напевно, доволі часто виникало непереборне бажання готувати разом з мамою на справжній кухні й занурити руки в борошно, порізати огірок чи просто зазирнути в каструльку? Добре, якщо мама дозволяла бути поруч і навіть доручала щось зробити. А якщо казала: «Іди грайся. Це не дитяча справа. Ти
ще мала», — як не хотілося йти! Тож не повторюйте таких помилок.

Звичайно, дитина є дитина... Відчувши себе господарем на кухні, вона, передусім, спробує трішки попустувати — помузикувати дерев’яною ложкою по кухонному начинню, перевірити, чи справді яйце розіб’ється, якщо кинути його на підлогу. Утім варто лише дати дитині посильне доручення, як вона одразу виявить, серйозність і , більше не
відволікатиметься на пустощі. Дитина не лише стане для вас незамінним помічником на кухні, а й зможе опанувати елементарні арифметичні дії. Адже овочі та фрукти, столові прибори, кухонні меблі — чудовий навчальний матеріал для формування у дитини початкових математичних уявлень про форму, кількість, розмір, об’єм тощо.

Для початку оберіть страву, яку готуватимете спільно з дитиною. Відтак можна й до навчання перейти. Пропонуємо кілька цікавих завдань.

Додавання — запропонуйте дитині порахувати:

                              скільки стільців на кухні;

                              скільки каструль на плиті;

                              скільки виделок на столі. 

Або рахуйте предмети по-черзі й перевіряйте відповіді одне одного.

Віднімання — у холодильнику було 5 морквино, 2 з них ми поклали в суп. Порахуй, скільки морквинок залишилося в холодильнику.

Множення — на обід нам потрібно приготувати по 2 котлет кожному - мамі, татові й тобі. Скільки всього котлет будемо смажити? Спочатку дитина може пошукати відповідь, розклавши на столі по 2 котлети на з купки. Відтак запам’ятає, що з помножити на 2 дорівнює6.

Ділення — тато купив 9 персиків. Як нам поділити їх порівну на трьох? Зно­ву ж таки, спочатку дитина може розкласти персики по одному на 3 купки, а згодом запам’ятає результати ділені.

Дії з дробами — розріжмо тортик на 3 рівні частини — мамі, татові й тобі. Тато на роботі, тож ми з’їмо дві третини торта, а одну третину поставі в холодильник—нехай чекає на тата.

Порівняння за розміром — добери кришки до різних за розміром каструль; визнач, яка кришка найбільша, яка найменша.

Ознайомлення з геометричними фігурами — запропонуйте дитині визначити, на яку геометричну фігуру за формою схожі цибулина, морквина, картошина тощо. А сервіруючи стіл до вечері, порахуйте разом, яких столових предметів ви ставите на стіл найбільше — круглих, трикутних, квадратних тощо.

Подібні математичні задачі нескладно вигадати самостійно, запитуючи про кухонне і приладдя, посуд, продукти тощо. Допомагаючи, дитина дізнається, що для приготування будь-якої страви потрібна певна кількість інгредієнтів, що істотне значення має їхня величина та послідовність додавання, що помідор — круг а огірок—довгий. Більше того,вона вже й самостійно зможе відміряти потрібну кількість склянок крупи чи борошна,розрізати під наглядом дорослого яблуко чи торт на певну кількість частин, дібрати овочіпотрібного розміру.

Обов’язково спонукайте дитину грамотно вживати у мовленні математичні терміни й розуміти їх значення. Наприклад: візьми половину абрикоса; поглянь, у вишні одна кісточка, а в яблука багато зерняток; ця цибулина велика, а ти візьми маленьку. Розв’язуючи подібні задачі, дитина вже в шестирічному віці добре володітиме математичними діями.

Хваліть дитину за старання в розв’язанні завдань, допомагайте їй виправляти помилки — і тоді разом приготовані страви будуть найсмачнішими, ваша дитина росі допитливою та уважною,а ваші стос) з нею стануть більш міцними таглибокі

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯ

 

Шановні батьки!

До вашої уваги поради на тему:

·        «Дитина і комп’ютер»

Персональний комп'ютер став нашим супутником як на роботі так івдома. Без комп'ютера не обходяться і наші діти. У зв'язку з цим все частіше стали виникати питання про те, як впливає комп'ютер на здоров'я.Відзначимо декілька чинників ризику:

      проблеми, пов'язані з електромагнітним випромінюванням;

      проблеми зору;

      проблеми, пов'язані з м'язами і суглобами;

      стрес, депресія і інші нервові розлади, викликані впливом комп'ютера на психіку людини.

Проблеми зору - це найпоширеніша проблема негативного впливу комп’ютера на здоров’я дитини. М'язи, які управляють очима і фокусують їх на певному предметі, втомлюються від надмірного навантаження.

Найчастіше стомлюваність зору призводить до того, що діти стають млявими і дратівливими. Так, ці наслідки виникають не обов'язково тільки при роботі за комп'ютером. Але якщо діти сильно захоплені ним, що весь вільний час проводять за клавіатурою, то ця «неприємність» може перерости в щось більше, що зажадає корекції в ранньому віці.

Стрес, депресія і інші нервові розлади, викликані впливом комп'ютера на психіку людини. Спілкування з комп'ютером, особливо з ігровими програмами, супроводжується сильною нервовою напругою, оскільки у відповідь вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини явну втому. Працюючи за комп'ютером, вонаотримує своєрідний емоційний стрес.

Мінімізувати згубний вплив електромагнітного випромінювання можна наступним чином: системний блок і монітор розташуйте якнайдалі від дитини, не допустимо залишати комп'ютер включеним на тривалий час, якщо його не використовують. Монітор необхідно поставити в кут кімнати, щоб випромінювання від нього поглиналося стінами.

Уникнути проблем, пов'язаних з використанням комп'ютера, допоможуть наступні прості поради.

1.              Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.

2.             Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.

3.             Пояснюйте дитині, що комп'ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.

4.             Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

5.             Чергуйте час проведений за компюитером з фізичною активністю -прогулянка, гра в м'яч на повітрі або навіть похід з дорослими в магазин.

6.             Обов'язково прослідкуєте, щоб стілець, на якому сидить дитина, не був дуже високим або дуже низьким. Примушуйте дитину під час занять за комп'ютером не горбитися.

7.              Необхідний серйозний контроль з боку батьків за змістом ігор і спрямованістю сайтів, які дитина відвідує в Інтернеті. А краче знайти гру, що відповідатиме вікові Вашої дитини та матиме розвивальний характер

Запам’ятайте!

Навіть найкращі комп'ютерні ігри та програми роблять життя однобоким, а розвиток - неповноцінним.

 ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?

Чи готова дитина до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.

Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки,

доступний абсолютно всім батькам.

Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, це означає,що її психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньо освітній школі.

Для дитини 5-6 років

1. Як тебе звати?

2. Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?

3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?

4. Зараз ранок, День чи вечір?

5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?

6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?

7. Скільки оченят у ляльки? а у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?

8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?

9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи літом? Чому?

10. Коли можна купатися в річці: взимку чи літом? Чому?

11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

Для дитини 6-7 років.

1. Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?

3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?

4. Коли ти снідаєш: вранці чи у вечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?

5. Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?

6. Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?

7. Чому сніг буває взимку, а літом його немає?

8. Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?

9. Що більше – 8 чи 9; 5 чи 3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?

10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа  чи  зліва від тебе в цій кімнаті?

11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?

Якщо ж ваша дитина:

-         кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим як сісти до столу;

-         допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);

-         може сама , вдягнутися по погоді, зав'язати шнурки і шарф;

-         вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час, малювання, гри;

-         здатна управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);

-         вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);

-         має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);

-         вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);

-         дотримується певного режиму дня;

-         ставить питання і завжди вислуховує відповіді;

-         прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання,

ТОДІ ВІТАЄМО!

Ваша дитина має високий рівень розвитку вольових навичок.

А вони, у свою чергу, є основою довільного запам'ятовування, уваги, розумових навичок.

І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.

 

 ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ МАЛЮКА ДО ШКОЛИ

Шановні батьки!

До Вашої уваги кілька порад

щодо психологічної підготовки дитини до школи.

1. Будь ласка, запам'ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:
- недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;
- недорозвиненість мовлення;

- "неділовий" (надмірно емоційний) характер спілкування з дитиною у сім'ї;
- несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;

- побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2. Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там.Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

3. Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім'ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:
- складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);

- самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;

- впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;

- самостійно вести шкільний щоденник.

4. Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми. Знаходячись поза домівкою, можна знайти безліч ситуацій для "вправляння" у спілкуванні.

5. Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові "проблеми", привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри - їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.

6. Будьте вимогливими до дитини.

7. У жодному разі не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам'ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

ЯК РОЗВИНУТИ МИСЛЕННЯ ДИТИНИ

Written by Super User. Posted in Готуємось до школи

Один зі шляхів розвитку у дитини мислення – це розв’язання задач. Більшість дітей, йдучі до школи, можуть розв’язувати прості задачі.

Від Вас, батьки, залежить наскільки гнучким буде мислення Вашої дитини. Показуйте їй, що нас оточують задачі, і формулюйте для неї умови задачі з будь-якої ситуації. Ось деякі з них:

Постав п’ять блюдець, а на кожне з них по одній чашці. Ось тобі три чашки. Скількох не вистачає?

 Ось десять яблук. Розклади їх по четверо на дві тарілки. Скільки яблук залишилося? Скільки всього яблук на тарілках?

 Постав на стіл стільки чашок, скільки стільців навколо нього. Скільки це?

 Полічи, скільки машин стоїть у дворі. Скільки їх поїхало? Скільки залишилося?

Хто вищий — Толик чи Оля? Нумо поміряємо, на скільки.

 Скільки листочків на квітці в цьому вазоні? П’ять ти вже помила, а скільки ще треба помити?

Скільки сходинок до дверей? Якщо ми пройшли чотири, скільки ще залишилося пройти?

 На котрій сходинці сидить котик? Скільки сходинок від нього угору, а скільки вниз?

На цій кофтинці три гудзики, а скільки на тій? Скільки це разом? На скільки більшегудзиків на другій?

 У нас є десять гривень. Ми хочемо купити два альбоми по чотири гривні кожен. Чи вистачить нам грошей?

Їдете в машині — розкажіть дітям про її швидкість, у магазині — про ціну товарів. Таким чином Ви розкажете дитині про світ навколо та розвинете мислення.

Бажаємо успіху!

ЯКИЙ ВИД СПОРТУ ОБРАТИ?

Видів спорту, які були б корисні дітям, безліч. Вважається, що чим раніше ви віддасте дитину в секцію, тим легше він адаптується і тим більших успіхів досягне. Якщо ваша дитина любить грати в ігри де багато дітей, то ви можете познайомити її з футболом, баскетболом, волейболом чи хокеєм.

 Якщо у вашої дитини слабкі м’язи, проблеми з хребтом і відсутній інтерес до командних видів спорту, то плавання буде їй найбільш корисно. Воно допоможе скоректувати сколіоз, сформувати фігуру і заспокоїти нерви.

 

Якщо дитину часто ображають в садочку чи школі, але при цьому її здоров'я дозволяє займатися активними і силовими видами спорту, то найкращим вибором буде секція боксу або боротьби, які зараз дуже популярні.

 Легка атлетика – це постійні розтягування і вивихи, ризик розвитку плоскостопості, але навряд чи якийсь інший вид спорту дозволяє так гармонійно розвивати організм.

Якщо ви впевнені у здоров’ї та витривалості своєї дитини, якщо її енергія вимагає виходу, то саме легка атлетика може захопити і дозволить домогтися значних результатів.

ДО ЧОГО ПРИЗВОДЯТЬ ЛІНОЩІ ДОРОСЛИХ

Written by Super User. Posted in Фізична культура та оздоровлення

Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд – все це, як вірус, передається дітям.

А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін.

Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування фізичної культури.

Серйозний підхід  до організації фізичного виховання дитини в сім’ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ ВДОМА

Діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички.

Вдома Ви можете використати такі форми рухової активності як:

- ранкова гімнастика;

- самостійні тренувальні заняття;

- прогулянки;

- загартовувальні процедури;

- туризм;

- рухливі і спортивні ігри.

Шановні батьки дотримуйтесь цих простих правил задля повноцінного фізичного розвитку Ваших дітей:

-         Дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок.

-         Щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури.

-         Виходьте на прогулянки, залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м’ячем.

-         Разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні

-         Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

-         Катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах.

-         Грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хоккей, плигайте на скакалці,плавайте та грайте на воді.

-         Беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров’я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров’я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

ЦЕ ЦІКАВО!

Фізкультура в дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з грою. Дуже важливо, коли вдома зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом. Тому потрібно визначити, які саме вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. А вже потім вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

 Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою?

Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, сильна, спритна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами родини або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри та рухи.

Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до фізкультури, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатись?

Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на 5 основних груп.

До 1 групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До 2 групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже обережними і уважними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування, висіння вниз головою тощо).

3 група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення рухливих ігор необхідний колектив: дитина грається із батьками, або із старшими братами, сестрами, однолітками.

До 4 групи входять вправи з використанням різних предметів. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування (пролізти під стільцями, перелізти через ліжко, перестрибнути через кубик тощо). У цих вправах важливим є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних умов.

5 групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Шановні батьки!!!

Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син або донька зростатимуть здоровими, спритними, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, організованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

---

---

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Діти і книги

Зараз, практично з самого народження, дитину супроводжує книга. Спочатку це пластикові книжки-пищалки з простими картинками, потім - барвисті книги з щільного картону, потім - звичайні книги з великим шрифтом, і як завершення - дорослі книжки з звичайним друкарським шрифтом та з малою кількістю ілюстрацій.

Щоб дитина і книга продовжували супроводжувати один одного протягом всього життя, треба над цим попрацювати.

Прищеплюйте любов до книги з раннього дитинства: купуйте дитині книги, читайте їй віршики, оповідання, казки. Нехай відвідування книжкових магазинів і купівлі нових книг стануть вашим сімейним святом і ритуалом.

Якщо у вас зберігся старий фільмопроектор з діафільмами, то це чудова можливість прищепити вашій дитині любов до читання. Пригадую сама, як ми з батьками прикріплювали до стінки з килимом біле простирадло, вимикали світло і занурювалися у цікавий світ перегляду та читання дитячих фільмів і казок.

Не забувайте і про культуру поводження з книгою! Не дозволяйте малювати в книгах, рвати книжки і кидати їх на підлогу, навчайте малюка тримати всі книги в порядку, показуючи йому власний приклад поведінки з книгою.

Навіщо читати дітям книжки на ніч?

Малюк і мама, малюк і тато - це зв'язок дитини з батьками, даний природою. Тісний контакт, як фізичний, так і душевний між мамою і її дитиною закріплюється при грудному вигодовуванні, а солодкий дитячий сон заколисується в цей час маминою колисковою. Мамин голос, ніжний і рідний, супроводжує дитину з самого зародження його життя. Після припинення грудного вигодовування і тоді, коли колискова пісенька перестає бути актуальною, багато батьків забувають про збереження тісного емоційного зв'язку між ними та дитиною. Мамин голос часто починає замінювати перегляд мультфільмів на ніч, а добре ніжне батьківське слово перетворюється на рідкісний дар. Спілкування з дитиною перетворюється в основному в мову команд і заборон: «помий руки», «пограй», «подивись мультик» ... Активний життєвий ритм і реалії сучасного життя віддаляють один від одного батьків і їх дітей. Тому, мудрі і люблячі батьки повинні цінувати спілкування з малюком, що дозволяє укріпити взаємозв'язок з дитиною.

Ось тут і приходить на допомогу читання дітям книг на ніч? Чому саме на ніч? Тут можна виділити кілька причин такого вдало обраного часу доби для читання:

·         Час перед сном - це той період, коли всі вже звільнилися від денних турбот. Тому, це найбільш вдало обраний час доби для створення довірливої атмосфери між батьками і дитиною, це своєрідний сімейний ритуал, присвячений спільній справі, спілкуванню, взаємного прояву любові і гармонії.

·         Читання дітям на ніч - це продовження колискової, яка виконувала місію заколисування, але з віком перейшла на іншу - вищу сходинку.

·         Вечірня атмосфера сама по собі заспокоює, тому читання книжок на цей час полегшує сприйняття почутого і сприяє формуванню позитивних емоцій, а отже - і приємних сновидінь.

Любов до читання

Часто батьки скаржаться на те, що їхня дитина не любить читати книги, забуваючи при цьому, що любов до читання можна і потрібно прищеплювати. Читання дітям книг на ніч - хороший і ефективний спосіб формування любові до книг у майбутньому. Тільки ось, якщо шанс втрачено, то його, навряд чи, наздоженеш. Тому, читати книги важливо саме в тому віці, коли дитина сама ще не в змозі досить багато прочитати.

Казки на ніч або казкотерапія

«Сказка ложь, а в ней намёк, добрым молодцам урок», - відразу згадалося про казки. Читання дітям казок на ніч - це кращий засіб хорошого заколисування і засипання. Казкотерапія добре себе зарекомендувала з давніх часів. Читання казок - це чудовий засіб для формування психіки та сприйняття навколишнього світу малюком, це важливий інструмент раннього розвитку, а також головний елемент виховної роботи.

Читання казок, обговорення дій і вчинків дійових осіб, а також фантазування продовжень історій сприяють всебічному розвитку інтелекту дитини. Казкотерапія на ніч - це також запорука хорошого засипання для непосидючого малюка. Головне - навчитися заінтригувати крихітку і спонукати в неї інтерес до слухання.

Щоб читання приносило задоволення і реальну користь, потрібно дотримуватися простих, але важливих правил:

·         Якщо ваш малюк не хоче слухати, то не потрібно його примушувати, так як це не принесе ніякої користі.

·         Не зловживайте часом! Як правило, маленьким діткам у віці від року до трьох читають у середньому до десяти хвилин, у віці від трьох до п'яти років - 15-20 хвилин поспіль. Хочу зауважити, що це середні показники, а ніяк не нормативи. Ви повинні підлаштовуватися під потреби вашої дитини.

·         Читання книги дитині на ніч повинне приносити взаємне задоволення. Якщо ви себе просто змушуєте читати, щоб виконати щоденний план, це не принесе ніякого задоволення вашій дитині. Відомо, що маля дуже відчуває емоції своїх батьків, тому читання книги має відбуватися за позитивного настрою і має приносити максимум задоволення.

·         Відбираючи книги, орієнтуйтеся на вподобання вашої дитини.

·         Не обирайте страшних книжок, що розбурхують уяву.

·         Читаючи кожен день книги своїй дитині, ви сприяєте розширенню її знань і словникового запасу.

·         Рекомендується читання книг обома батьками, що сприятиме становленню тісного душевного контакту дитини як з мамою, так і з татом.

·         Читайте книгу повільно, виразно, намагаючись максимально передати емоції діючих героїв і обстановки.

·         Не замінюйте живе читання «сухими млявими» аудіокнигами.

---